Коли Місяць пропливає в нічному небі над нашими головами, він притягає до себе все, що попадає в його гравітаційне поле. А самим яскравим проявом цього служать припливи і відливи океану. Місяць притягає до себе величезні маси води, і тоді наступає відлив. А коли Місяць, кружляючись на орбіті, віддаляється від Землі наступає приплив. Але те, що здається нам природним рухом води, у сутності є рухом Землі. Адже коли Місяць «тримає» у своєму полі океан, і Земля продовжує обертатися навколо своєї осі, тому не вода рухається до материків, а навпаки – материки до води. І з кожним разом, коли Місяць «тягне до себе» наші океани. Земля, обертаючись, змушена переборювати силу тертя. І з кожним таким зусиллям Земля губить швидкість оборотів навколо своєї осі …