На початку XXI ст. програми дослідження Місяця активізувалися. Про свої плани створити орбітальну навколомісячну станцію оголосили кілька країн, зокрема США, Китай, Індія, Росія, Японія. Міжнародний космічний консорціум планує зробити це до 2010 р. Фахівці прогнозують, що у 2012 р. настане час масового запуску автоматизованих місяцеходів, а до 2015 р. буде створено докладну карту корисних копалин Місяця. У 2020 р. планується послати на Місяць пілотовану експедицію і розпочати будівництво населеної місячної бази, яка буде не лише освоювати Місяць, але і забезпечуватиме полегшення польотів на Марс та інші планети Сонячної системи.  

Синій Місяць, Червоний Місяць — рідкісне оптичне явище. Зміна кольору супутника Землі, при спостереженні з поверхні планети, з сірого на блакитний чи червонуватий відбувається внаслідок запиленості атмосфери, підвищеної вологості або з інших причин.

Синій Місяць — настільки рідкісне природне явище, що в англійців є навіть приказка «одного разу за Синього Місяця», що означає приблизно те ж, що наше «після дощику в четвер». Проте цей вираз відноситься до рідкісного (в середньому раз на 2,7154 роки) астрономічного явища, другого повного місяця за один календарний (сонячний) місяць. Синій Місяць з'являється від попелу і гару. Наприклад, одного разу, коли в Канаді горіли ліси, місяць був синій цілий тиждень.



           

                              Більшість правових питань освоєння Місяця було розв'язано 1967 року:

Космічний простір і небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами на основі рівності і згідно з міжнародним правом. Космічний простір і небесні тіла не підлягають національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами.

Залишені на Місяці сейсмографи засвідчили наявність сейсмічної активності. Через відсутність води коливання місячної поверхні тривалі за часом, можуть тривати понад годину.

Місяцетруси можна поділити на чотири групи:

• припливні — трапляються двічі на місяць, викликані впливом припливних сил Сонця і Землі
• тектонічні — нерегулярні, викликані пересуванням ґрунту Місяця
• метеоритні — через падіння метеоритів,
• термальні — через різкий нагрів місячної поверхні зі сходом Сонця.

Коли Місяць пропливає в нічному небі над нашими головами, він притягає до себе все, що попадає в його гравітаційне поле. А самим яскравим проявом цього служать припливи і відливи океану. Місяць притягає до себе величезні маси води, і тоді наступає відлив. А коли Місяць, кружляючись на орбіті, віддаляється від Землі наступає приплив. Але те, що здається нам природним рухом води, у сутності є рухом Землі. Адже коли Місяць «тримає» у своєму полі океан, і Земля продовжує обертатися навколо своєї осі, тому не вода рухається до материків, а навпаки – материки до води. І з кожним разом, коли Місяць «тягне до себе» наші океани. Земля, обертаючись, змушена переборювати силу тертя. І з кожним таким зусиллям Земля губить швидкість оборотів навколо своєї осі …

Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві ефекти. Найвідоміший з них — морські припливи й відпливи. Гравітаційне тяжіння Місяця сильніше на тому боці Землі, який звернено до Місяця, і слабше — на протилежному боці. Тому поверхня Землі, особливо океани, витягнута в напрямку до Місяця. Якби ми подивилися на Землю збоку, ми побачили б дві опуклості, одна з яких спрямована у бік Місяця, а інша — у протилежний бік. Цей ефект набагато сильніший в океанській воді, ніж у твердій корі, тож опуклість води більша. А оскільки Земля обертається набагато швидше, ніж Місяць пересувається своєю орбітою, рух опуклостей навколо Землі створює два припливи на день.

Між обертанням Місяця навколо власної осі і його обертанням навколо Землі існує відмінність: навколо Землі Місяць обертається зі змінною кутовою швидкістю внаслідок ексцентриситету місячної орбіти (другий закон Кеплера) — поблизу перигею рухається швидше, поблизу апогею — повільніше. Обертання ж супутника навколо власної осі рівномірне. Це дозволяє побачити із Землі західний і східний край зворотного боку Місяця. Це явище називається оптичною лібрацією за довготою.

У зв'язку з нахилом осі обертання Місяця до площини земної орбіти з Землі можна побачити північний і південний край зворотного боку Місяця (оптична лібрація за широтою). Разом ці лібрації дозволяють спостерігати близько 59% місячної поверхні. Явище оптичної лібрації відкрито Галілео Галілеєм 1635 року.

Також існує фізична лібрація, зумовлена ​​коливанням супутника навколо положення рівноваги в зв'язку зі зміщеним центром ваги, а також у зв'язку з дією припливних сил з боку Землі. Ця фізична лібрація має величину,0 02° за довготою з періодом 1 рік і 0,04° за широтою з періодом 6 років.

                9 БЕРЕЗНЯ – 200 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

За 47 років життя Тарас Шевченко пробув 24 роки у кріпацтві, 10 років - на засланні, а решту - під наглядом жандармів. Але, незважаючи на це, він зміг проявити себе як різнобічно обдарований художник - поет, прозаїк, драматург, художник.

В історичному розвитку України Шевченко - явище незвичайне як своєю обдарованістю, так і місцем у літературі, мистецтві, культурі.

                                

 

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий —
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!

      Місячні моря — це великі лавові рівнини, покриті зверху пухкою легкою породою — реголітом, продуктом руйнування корінних порід. Дослідження, здійснені за допомогою "Луно-хода-2", показали, що товщина реголіту в районі моря Ясності дорівнює 1—6 м. Поверхня Місяця на освітленому боці нагрівається до 130 °С, а на затіненому опускається до -180 °С. Різкі коливання температури на його поверхні пояснюються не тільки відсутністю атмосфери, а й великою тривалістю місячного дня і місячної ночі, яка відповідає двом нашим тижням. Газову оболонку наше найближче небесне світило не змогло утримати через свою невелику масу.

Місяць постійно повернутий до Землі одним боком, однією півкулею. Пояснюється це тим, що період його обертання навколо вісі відповідає періоду обертання навколо Землі (тривалість сидеричного місяця становить 27,32 доби). Лише у 1959 р. автоматичною міжпланетною станцією "Луна-З" було сфотографовано зворотний, невидимий бік Місяця. На унікальних фотографіях не виявилося жодних ознак життя, не кажучи вже про поселення селенітів — міфічних місячних живих істот, схожих на людей. Справдилося припущення вчених про відсутність на супутнику Землі будь-яких форм життя. Космічні і наземні дослідження показали, що Місяць — це величезна кам'яна куля, 85 % поверхні якої вкрито горами, або "материками".