Дайте відповіді на ці питання! https://docs.google.com/forms/d/17F78O8QxdJnoFw4dq5zEB1JSfiIScewckF4lQTekDek/edit?usp=sharing

         На початку XXI ст. програми дослідження Місяця активізувалися. Про свої плани створити орбітальну навколомісячну станцію оголосили кілька країн, зокрема США, Китай, Індія, Росія, Японія. Міжнародний космічний консорціум планує зробити це до 2010 р. Фахівці прогнозують, що у 2012 р. настане час масового запуску автоматизованих місяцеходів, а до 2015 р. буде створено докладну карту корисних копалин Місяця. У 2020 р. планується послати на Місяць пілотовану експедицію і розпочати будівництво населеної місячної бази, яка буде не лише освоювати Місяць, але і забезпечуватиме полегшення польотів на Марс та інші планети Сонячної системи.  

Синій Місяць, Червоний Місяць — рідкісне оптичне явище. Зміна кольору супутника Землі, при спостереженні з поверхні планети, з сірого на блакитний чи червонуватий відбувається внаслідок запиленості атмосфери, підвищеної вологості або з інших причин.

Синій Місяць — настільки рідкісне природне явище, що в англійців є навіть приказка «одного разу за Синього Місяця», що означає приблизно те ж, що наше «після дощику в четвер». Проте цей вираз відноситься до рідкісного (в середньому раз на 2,7154 роки) астрономічного явища, другого повного місяця за один календарний (сонячний) місяць. Синій Місяць з'являється від попелу і гару. Наприклад, одного разу, коли в Канаді горіли ліси, місяць був синій цілий тиждень.



           

                              Більшість правових питань освоєння Місяця було розв'язано 1967 року:

Космічний простір і небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами на основі рівності і згідно з міжнародним правом. Космічний простір і небесні тіла не підлягають національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами.

Залишені на Місяці сейсмографи засвідчили наявність сейсмічної активності. Через відсутність води коливання місячної поверхні тривалі за часом, можуть тривати понад годину.

Місяцетруси можна поділити на чотири групи:

• припливні — трапляються двічі на місяць, викликані впливом припливних сил Сонця і Землі
• тектонічні — нерегулярні, викликані пересуванням ґрунту Місяця
• метеоритні — через падіння метеоритів,
• термальні — через різкий нагрів місячної поверхні зі сходом Сонця.

Коли Місяць пропливає в нічному небі над нашими головами, він притягає до себе все, що попадає в його гравітаційне поле. А самим яскравим проявом цього служать припливи і відливи океану. Місяць притягає до себе величезні маси води, і тоді наступає відлив. А коли Місяць, кружляючись на орбіті, віддаляється від Землі наступає приплив. Але те, що здається нам природним рухом води, у сутності є рухом Землі. Адже коли Місяць «тримає» у своєму полі океан, і Земля продовжує обертатися навколо своєї осі, тому не вода рухається до материків, а навпаки – материки до води. І з кожним разом, коли Місяць «тягне до себе» наші океани. Земля, обертаючись, змушена переборювати силу тертя. І з кожним таким зусиллям Земля губить швидкість оборотів навколо своєї осі …

Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві ефекти. Найвідоміший з них — морські припливи й відпливи. Гравітаційне тяжіння Місяця сильніше на тому боці Землі, який звернено до Місяця, і слабше — на протилежному боці. Тому поверхня Землі, особливо океани, витягнута в напрямку до Місяця. Якби ми подивилися на Землю збоку, ми побачили б дві опуклості, одна з яких спрямована у бік Місяця, а інша — у протилежний бік. Цей ефект набагато сильніший в океанській воді, ніж у твердій корі, тож опуклість води більша. А оскільки Земля обертається набагато швидше, ніж Місяць пересувається своєю орбітою, рух опуклостей навколо Землі створює два припливи на день.